Що робити батькам в ситуації з дистанційним навчанням? Прийняти той рівень самоорганізації, на якому знаходиться їхня дитина, і те, скільки вона потребує від батьків залученості у процес навчання. Визначити, чи є в них власний ресурс, аби допомогти «прокачати» дитину, або вони приймають її рівень та визнають, що в них немає часу займатись з дитиною, і все буде як буде.
Психолог виділяє чотири рівні організованості дитини. Коли школяр сидить над уроками лише разом з батьками, а без них нічого не робить, – це перший. Другий – дитина в змозі самостійно зробити частину або все завдання, але потребує включення батьків у процес -їй важливо показати батькам зроблене. На третьому рівні учень складає план, що за чим робитиме, і виконує все домашнє завдання. На четвертому дитина не тільки робить завдання, а ще й вивчає додатковий матеріал. Але це більше виняток з правил.
– Як вчилися наші діти? Вони звикли дізнаватись нове з того, на чому тримає їхню увагу вчитель. Звикли, що протягом 45 хвилин їхньою увагою керують. З року в рік вчителі так робили. А тепер учні опинилися в ситуації, що їм треба самим сісти, відкрити книгу, не маючи при цьому ніякого стимулювання.
Ще одне. Дитина звикла зранку вставати, збиратися до школи. Це активувало в організмі деякі гормони стресу – розгальмовувало й активувало мозок. Тепер потрібно знайти домашній варіант цієї активації. Зробити ранкову зарядку, вийти на балкон, облитися прохолодною водою, переодягнутися.
Інга Кузнєцова наголошує, що важливо обговорювати з дитиною, чи потрібна їй допомога, яка і кого саме з батьків. А потім – що вдалося, що ні і чому саме.
– Ще один важливий момент – визначити кордони. Нинішній час відрізняється великим дитиноцентризмом, коли батьки занадто підлаштовуються під своїх чад. В результаті виховують інфантильних людей. Карантин якраз підходить для визначення часових кордонів, в яких батьки займаються своєю роботою, а дитина – своєю. І лише потім їй приділять необхідну увагу. Це, до речі, допоможе знайти оптимальний рівень контролю, в результаті чого дитина одночасно і відчуває підтримку батьків, і стає більш самостійною.
Психолог акцентує увагу на необхідності структурувати день. Докарантинне життя дітей було чітко розписане. Погодинний розклад або орієнтовний план того, що потрібно зробити певного дня, потрібен і на карантині. Звісно, з включенням дитини до сімейних справ. Крім того, варто заохочувати дітей на нові активності, наприклад онлайн-курси чи тренінги. Краще це вийде, якщо діти бачитимуть приклад батьків.