Через загрозу поширення коронавірусу COVID-19 й необхідність самоізоляції у школах оголосили карантин, а навчальний процес перевели на дистанційну форму. Своє звичне життя змінили не лише діти, але і їхні батьки. До слова, перед останніми постає чимало питань – як правильно організувати дистанційне навчання та що робити, аби уроки вдома були ефективними та не приносили стрес кожному члену родини? Відповіді на ці та інші питання дає практичний психолог Баївської ЗОШ І-ІІІ ст. Олена Валова.
Вже не перший раз коли школа в Україні працює у новому форматі і це виявилось нелегким випробуванням для всіх учасників освітнього процесу. Ми всі не були готові до цього ні організаційно, ні технічно, ні психологічно. Оцінюючи те, чого вдалося досягнути за цей місяць, треба пам’ятати, що ми всі знаходимося в напрузі, відчуваємо тривогу від загальної невизначеності ситуації і змін у повсякденному житті. Фактично нам доводиться адаптуватися до геть іншого режиму і відмовлятися від багатьох звичок, напрацьованих роками. Адаптація вимагає часу, причому, в цей час майже неможливо ефективно вчитися – тривога і невпевненість «з’їдає» левову частину нашої енергії. Зараз в процесі адаптації знаходимося всі ми – діти, педагоги, батьки. Хтось швидше пристосовується, хтось повільніше – всі ми різні. Загалом, треба розраховувати, що для більшості адаптація триває приблизно 1-2 місяці.
Чим можна допомогти собі і своїй дитині в процесі адаптації до нових умов?
По-перше, зверніть увагу на режимні моменти. Здоровий сон, харчування, свіже повітря і зрозумілий, незмінний, передбачуваний розклад на день необхідні нам як ніколи. Рутини мають над нами чарівну і цілющу владу, вони нас заспокоюють, дають впевненість і почуття безпеки, така собі супер-сила для подолання тривоги. Багато чого в теперішній ситуації ми не можемо контролювати і передбачити, але є речі, в яких ми лишаємося володарями.
По-друге, бути уважним до почуттів дитини і своїх власних. За дитячими криками, протестами, істериками можуть стояти таж сама розгубленість, безпорадність і тривога, яку відчуваєте і ви, тільки от діти приносять нам її у такій формі. І тоді найкращим варіантом буде не кричати і сварити у відповідь, а сказати: «ти, схоже, гніваєшся (сумуєш, тривожишся – вставте те, що ви бачите). Мені це теж не подобається, давай подумаємо разом, що ми можемо зробити, щоб нам стало краще…».
Навчання в школі не вимагало від дітей високого рівня самоорганізації. А на дистанційній формі навчання це найбільш вагомий чинник. Примусити себе сісти за уроки, замість того, щоб поспати, погратися, порозважатися – це серйозний виклик для волі, не тільки дитячої. Багато дорослих людей відмовлялися від дистанційної роботи саме через те, що відчували брак волі і вміння організувати себе при відсутності зовнішнього примусу. Тому наше завдання як дорослих допомогти дітям – кому самоорганізуватись (тим, хто старший), кого організувати (початкова школа) в умовах дистанційного навчання. Не гніватись на них за лінь і безвідповідальність, не вимагати того, чого не має, а допомогти і стати своєрідною милицею, спираючись на яку дитина почне розвивати свою здатність до самоорганізації, яка їй точно знадобиться і не тільки на дистанційному навчанні.
Як це можна робити?
1. Складайте розклад разом. Цей розклад має бути написаний (або намальований для дітей, яким ще важко читати) і бути доступним і дитині, і дорослому. Обов’язково плануйте перерви, відпочинок, розваги. Ваш розклад не має бути схожим на список покарань. Не робіть уроки довгими – 40 хвилин – це занадто навіть для середньої школи. Краще зробити перерву до того, як з’являються ознаки втоми і втрата уваги. Для 1-2 класів навчальні блоки можуть бути 10-15 хвилин, робимо перерву на 5 хвилин і знову повертаємось до роботи.
2. Слідкуйте за організацією робочого місця. Хаос і безлад на робочому місці і біля нього можуть сильно відволікати.
3. Домовтесь про правила, які важливі для вас під час карантину. Наприклад, якщо хтось з дорослих працює дистанційно, чи у вас в сім’ї тільки один гаджет на кількох школярів – в цьому випадку потрібні чіткі домовленості, інакше конфліктів не уникнути. Нові правила і домовленості теж краще записати і вивісити в доступному місці. При виникненні конфлікту ви зможете апелювати до них.
4. Постійні звукові повідомлення під час роботи над завданнями інколи страшено заважають. Особливо, коли ти тільки зосередився на алгебрі, а тут прийшло таке завдання з мови, а через пару хвилин з біології і фізики, і там так багато всього робити! Якщо вас завалюють цілою купою завдань – це дезорганізує. Навчіть свою дитину ставити обмеження і планувати – зараз зроблю це, а потім подивлюсь наступне повідомлення. Про роботи, які мають виконуватись в обмежений час, вчителі попереджають заздалегідь, ви їх не пропустите. Також важливо навчитись розбивати великі завдання на частини і рухатися поступово, тоді великі об’єми не так нас лякають.
5. Якщо ви сидите зі своєю дитиною і намагаєтесь вчити з нею уроки, ви точно будете час від часу відчувати гнів («як він/вона може не розуміти, це ж просто?»), безпорадність («я не вмію пояснювати», «я не можу зрозуміти як робити завдання сам»). Як з цим обходитись? Робити видих і нагадувати самому собі, що ви не вчитель, що коли ми намагаємося вчити наших дітей, ми занадто емоційно залучаємося і це тільки заважає процесу навчання і не покращує наші стосунки з дітьми. Залиште цю роботу професіоналам, організуйте можливість поспілкуватися з вчителем, коли виникають якісь питання.
6. Якщо вам здається, що вчителі перевантажують завданнями вашу дитину, спробуйте надати вчителю адекватну зворотну реакцію. Доброзичливу і докладну. Адекватна зворотна реакція завжди починається з подяки. Пригадайте, будь ласка, що нікого не вчили працювати дистанційно, а частина матеріалу і завдань, які напрацьовані вчителем, просто не можуть бути використані в режимі онлайн. Педагогам доводиться переробляти матеріали, паралельно навчаючись і опановуючи нові програми. При цьому не слід забувати, що вчителі – також батьки і мають вдома «своїх» школярів. Подякуйте.
• Розкажіть, що ви робите і як стараєтесь.
• Розкажіть про труднощі, з якими ви стикаєтесь (не обов’язково учбові, можливо, у вас є зовсім маленька дитина, чи ви працюєте в нічній зміні).
• Чітко і доступно сформулюйте чого ви б хотіли від вчителя, якої саме допомоги потребуєте, що, на вашу думку, може полегшити ваше життя.
• Будьте уважні до того що вам скаже вчитель.
Пам’ятайте про те, що ваші цілі збігаються і налагодити співпрацю важливо як ніколи.
Організовуючи роботу в умовах дистанційного навчання, нагадуйте собі час від часу, що діти дзеркалять наш емоційний стан і, в ситуації, коли батьки в тривозі їм важко залишатися спокійними і врівноваженими.
В складних умовах невизначеності і загроз головне навантаження лягає на середнє покоління – тобто на батьків школярів. Саме вони несуть відповідальність і за дітей, і за старше покоління, за фізичне виживання родини. І саме тому життя родини має бути організоване таким чином, щоб зняти все зайве навантаження з тих, хто працює на роботі, кухні, городі, забезпечуючи виживання сім’ї. Це гарний час, щоб діти в сім’ї почали робити те, що можуть, щоб розвантажити дорослих і внести свій вклад у виживання родини. Ми встигнемо повернутися до моделі «дитиноцентричної» родини, коли ситуація зміниться на краще.
Подбайте про себе – це допоможе всій родині, бо мама, чи тато в хорошому стані – опора для всіх. Подбайте про себе – ви навчите своїм прикладом дитину бути турботливою і чутливою до самої себе, цей досвід їй дуже згодиться в майбутньому дорослому житті. Просіть про допомогу, коли вам важко, заради цієї можливості ми і живемо в громадах.
При потребі звертайтеся до психологів і соціальних педагогів закладів освіти нашої громади. Вони можуть допомогти в складних питаннях, які виникають при організації життя в нових умовах. Бережіть себе і своїх близьких.